Архів за жовтня, 2017

Фестиваль "Червона калина"

11-12 жовтня у м. Хмельницькому відбувся Відкритий міський фестиваль української патріотичної пісні та музики «Червона калина – 2017». Організаторами фестивалю були управління культури і туризму Хмельницької міської ради та Хмельницький міський будинок культури. Мета фестивалю – патріотичне виховання молоді, пошук та відкриття обдарованих вокалістів та авторів української музики і пісні. Конкурсні змагання відбувалися у трьох вікових категоріях за такими номінаціями:

·                   українська популярна музика і пісня;

·                   народна пісня в сучасній обробці;

·                   інструментальна музика;

·                   авторська пісня, музика та співана поезія.

Наш університет гідно представили Молчанкіна Діана, студентка ІІІ курсу спеціальності «Музичне мистецтво» педагогічного факультету, Газіна Катерина,  студентка освітнього ступеня «магістр» спеціальності «Середня освіта. Музичне мистецтво» педагогічного факультету та Балан Альона, студентка І курсу освітнього ступеня «бакалавр» спеціальності «Англійська мова» факультету іноземної філології.

Молчанкіна Діана здобула перемогу (диплом І ступеня) на фестивалі у номінації «Українська популярна музика і пісня». Газіна Катерина виборола ІІ місце (диплом ІІ ступеня) у номінації «Авторська пісня, музика та співана поезія». Балан Альона нагороджена дипломом ІІІ ступеня у номінації «Українська популярна музика і пісня».

Радіємо перемогам наших вокалістів та бажаємо їм та їхнім наставникам нових творчих звершень!

 

Козацькі забави

Напередодні Дня захисника України вже традиційно на території Старої фортеці проводиться спортивно-розважальна гра для вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації «Козацькі забави». Організатором цього заходу є відділ молоді та спорту Кам’янець-Подільської міської ради.

Наш університет представляли команди: «Козацька варта» (факультет фізичної культури) та «Отамани» (фізико-математичний факультет). Наші хлопці та дівчата показали себе влучними стрільцями, силачами, а також активними вболівальниками. Обидві команди здобули дипломи за участь у змаганнях та були нагороджені солодкими подарунками. Від команди «Козацька варта» участь у змаганнях взяли студенти: Лукашенко Влад, Казімірко Влад, Бурденюк Сергій, Стефанюк Олександр, Попіль Петро (капітан), Райтаровський Костянтин, Тіху Станіслав, Коцемир Ярослав, Демко Романа, Олійник Ульяна. Учасниками команди «Отамани» були: Івасюк Богдан (капітан), Бабій-Дейнега Іван, Монастирський Олександр, Вістовський Антон, Підгурська Альона, Крупник Роман, Яценюк Валерій, Шевчук Марія. Найактивнішою групою підтримки були студенти фізико-математичного факультету: Пшембаєв Ігор, Ірина Жмуд,  Юлія Павленкова, Марина Рой, Тетяна Шибівська.

Студенти мірялися силами у пострілах з лука, стрибанні у мішку, підніманні гирі та перетягуванні канату. Всім було весело та цікаво, а наші студенти продемонстрували силу, вправність та гарний командний дух.

Куверіна Анжела, директор студентського клубу

 

 

 

 

 

Вшанували пам'ять Миколи Гордійчука на День Захисника України

Напередодні Дня Захисника Вітчизни активісти студентського самоврядування факультету корекційної, соціальної педагогіки і психології Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, почтили пам’ять нашого випускника, загиблого 22 липня 2015 року в зоні антитерористичної операції Миколу Гордійчука.

 Було вшановано пам’ять відомого в місті громадського активіста, шоумена та музиканта. На фасаді меморіальної дошки загиблому бійцю Миколі Гордійчуку студенти підносили квіти, згадували його студентські роки, ознайомились з біографією.

Микола Гордійчук народився 26 травня 1986 року в місті Рівне. Закінчив Кам’янець-Подільський національний університет ім. Івана Огієнка за спеціальністю «Психологія». Учасник команди КВК «Наш Формат». Був ведучим молодіжної телепрограми «Шоу Кадрів», солістом гурту «Своєрідне», а потім – «The DenDi» (творчий псевдонім – Nik Своєрідний). Член НСОУ «Пласт», старший пластун. Учасник Революції гідності. Згодом проходив службу в батальйоні спецпризначення «Гарпун», позивний «Гризун».

Після загибелі, Миколу Гордійчука за указом Президента України посмертно нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня; відзнакою від міського голови Кам’янця-Подільського «За заслуги перед міською громадою» та однією із найпочесніших відзнак НСОУ «Пласт» – Залізним Пластовим Хрестом. Почесний громадянин міста Кам’янця-Подільського.

Олена Бєлова, заступник декана факультету КСПП з виховної та профорієнтаційної роботи

Вони віддали своє життя за Батьківщину

Стрельчук Павло Володимирович “Старшина” 

Дата та місце народження: 8 серпня 1973 р., м. Кам’янець-Подільський, Хмельницька область.

Дата та місце загибелі: 26 липня 2014 р., м. Щастя, Луганська область.

Звання: Солдат.

Посада: Гранатометник.

Підрозділ: 24-й батальйон територіальної оборони “Айдар”.

Обставини загибелі: Загинув 26 липня 2014 р. біля м. Щастя під час вивозу поранених.

Сімейний стан: Залишилась дружина та двоє дітей.

Місце поховання: м. Кам’янець-Подільський, Хмельницька область, Алея Слави

Нагороджений:

Указом Президента України № 365/2015 від 28 червня 2015 року, “за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

За особисту мужність і героїзм, проявлені при захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, згідно рішення № 109/93 присвоєно звання «Почесний громадянин міста Кам’янця-Подільського».

Журавленко Андрій Анатолійович «Восьмий»

Дата та місце народження: 8 лютого 1974 р., м. Кам’янець-Подільський, Хмельницька область.

Дата та місце загибелі: 29 серпня 2014 р., с. Червоносільське, Амвросіївський район, Донецька область.

Звання: Старший солдат резерву.

Посада: Командир відділення.

Підрозділ: 2-й батальйон спеціального призначення НГУ «Донбас».

Обставини загибелі: Ранком 29-го серпня 2014 р., під час виходу т.зв. Зеленим коридором з Іловайського котла, пожежна машина рухалась в автоколоні батальйону “Донбас” з с. Многопілля до с. Червоносільське. На околиці с. Червоносільске пожежна машина натрапила на позицію російського танку Т-72 зі складу 6-ї окремої танкової бригади збройних сил РФ і отримала пряме попадання. Андрій був у кабіні. Загинув разом з РедомБаніТуромБірюком та Ахімом. 3-го вересня тіло Восьмого разом з тілами 96 інших загиблих у т.зв. Іловайському котлі було привезено до дніпропетровського моргу. Був упізнаний родичами та похований 12 вересня 2014 року.

Сімейний стан: Залишились дружина та донька.

Місце поховання: м. Кам’янець-Подільський, Хмельницька область

Нагороджений: Указом Президента України № 838/2014 від 31 жовтня 2014 р., “за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

 За особисту мужність і героїзм, проявлені при захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, згідно рішення № 109/93 присвоєно звання «Почесний громадянин міста Кам’янця-Подільського».

Луньов Олександр Володимирович

Дата та місце народження: 6 січня 1979 р., смт. Чинадієво, Мукачевський район, Закарпатська область.

Дата та місце загибелі: 5 жовтня 2014 р., м. Краматорск, Донецька область.

Звання: Майор.

Посада: Начальник відділення розмінування.

Підрозділ: 143-й центр розмінування.

Обставини загибелі: Трагічно загинув вранці 5 жовтня 2014 р. в місті Краматорськ (Донецька область).

Сімейний стан: Залишилась дружина та син.

Місце поховання: м. Кам’янець-Подільський, Хмельницька область.

Нагороджений: За особисту мужність і героїзм, проявлені при захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, згідно рішення № 109/93 від 13.10.2015 присвоєно звання «Почесний громадянин міста Кам’янця-Подільського».

Лізвінський Валерій Іванович

Дата та місце народження: 26 квітня 1966 р., м. Кам’янець-Подільський, Хмельницька область.

Дата та місце загибелі: 20 січня 2015 р., Донецький аеропорт.

Звання: Майор (посмертно).

Посада: Помічник командира батальйону з оперативного забезпечення.

Підрозділ: 3-й батальйон, 80-а окрема десантно-штурмова бригада.

Обставини загибелі: Загинув 20 січня 2015 р. під час оборони аеропорту Донецька. Після вибуху і завалів у новому терміналі аеропорту доля Валерія була невідома. Лише через місяць тіло воїна вдалося доставити до дому. Похований 22 лютого 2015 р. на Алеї слави міського кладовища.

Сімейний стан: Залишилися мати, дружина і син.

Місце поховання: м. Кам’янець-Подільський, Хмельницька область

Нагороджений: Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року, “за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі”, нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).

За особисту мужність і героїзм, проявлені при захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, згідно рішення № 109/93 присвоєно звання «Почесний громадянин міста Кам’янця-Подільського».

Флерко Микола Олексійович

Дата та місце народження: 22 серпня 1978 р., с. Деркачі, Старокостянтинівський район, Хмельницька область.

Дата та місце загибелі: 28 лютого 2015 р., с. Піски, Ясинуватський район, Донецька область.

Підрозділ: Добровольчий Український Корпус.

Обставини загибелі: Микола супроводжував двох журналістів у с. Піски (Ясинуватський район) під Донецьком. В результаті мінометного обстрілу знімальної групи російськими бойовиками від осколкових поранень загинув Микола «Танчик» та фотокореспондент газети «Сегодня» Сергій Ніколаєв, який помер від поранень на операційному столі.

Сімейний стан: Залишилися батьки, дружина та донька.

Місце поховання: с. Деркачі, Старокостянтинівський район, Хмельницька область

28 липня 2015 року нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).

Нагороджений: За особисту мужність і героїзм, проявлені при захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, згідно рішення № 109/93 присвоєно звання «Почесний громадянин міста Кам’янця-Подільського».

Нагороджений нагрудним знаком “Гідність та Честь” (посмертно).

Згідно рішення 33-ї сесії Старокостянтинівської районної ради від 13 серпня 2015 року присвоєно звання “Почесний громадянин Старокостянтинівського району” (посмертно).

Коношенко Руслан Сергійович «Поет»

Дата та місце народження: 23 лютого 1983 р., м. Кам’янець-Подільський, Хмельницька область.

Дата та місце загибелі: 21 січня 2015 р., Донецький аеропорт.

Звання: Старший солдат.

Посада: Номер обслуги.

Підрозділ: 81-а окрема аеромобільна бригада (90-й окремий аеромобільний батальйон).

Обставини загибелі: Зник безвісти 21 січня 2015 р. під час оборони аеропорту м. Донецьк. Впізнаний за експертизою ДНК. Похований.

Сімейний стан: Залишилися мати, дружина, двоє синів 9 і 5 років, та однорічна донька.

Місце поховання: м. Кам’янець-Подільський, Хмельницька область

Нагороджений: Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року, “за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).

За особисту мужність і героїзм, проявлені при захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, згідно рішення № 109/93 присвоєно звання «Почесний громадянин міста Кам’янця-Подільського».

Чухнов Аркадій Сергійович

Дата та місце народження: 17 серпня 1975 р., м. Кам’янець-Подільський, Хмельницька область.

Дата та місце загибелі: 3 травня 2015 р., с. Катеринівка, Попаснянський район, Луганська область.

Звання: Солдат.

Посада: Водій.

Підрозділ: 15-й окремий мотопіхотний батальйон (58-а окрема мотопіхотна бригада).

Обставини загибелі: Загинув 3 травня 2015 р. близько 16.00 підірвавшись на закладеному фугасі біля села Катеринівка (Попаснянський район) Луганської області. Разом з Аркадієм загинув старший солдат Ю. Гіль.

Сімейний стан: Залишився син.

Місце поховання: м. Кам’янець-Подільський, Хмельницька область

Нагороджений: Указом Президента України № 9/2016 від 16 січня 2016 року, “за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

За особисту мужність і героїзм, проявлені при захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, згідно рішення № 109/93 присвоєно звання «Почесний громадянин міста Кам’янця-Подільського».

Мелимука Сергій Миколайович

Дата та місце народження: 22 жовтня 1975 р., с. П’ятничани, Чемеровецький район, Хмельницька область.

Дата та місце загибелі: 14 липня 2015 р., с. Сизе, Станично-Луганський район, Луганська область.

Звання: Майор (посмертно).

Посада: Командир роти.

Підрозділ: 534-й окремий інженерно-саперний батальйон (128-а окрема гірсько-піхотна бригада).

Обставини загибелі: Загинув 14 липня 2015 р. під час виконання завдань з перевірки надійності мінних укріплень поблизу українсько-російського кордону біля села Сизе (Станично-Луганський район Луганська область) підірвавшись на вибуховому пристрої з розтяжкою. Разом з Сергієм загинули капітан М. Михайлишинсолдат В. Ситніковсолдат В. Загородній та старший солдат Ю. Бабко.

Сімейний стан: Залишились мати та дві доньки.

Місце поховання: с. П’ятничани, Чемеровецький район, Хмельницька область.

Нагороджений: Указом Президента України № 103/2016 від 21 березня 2016 року, “за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі”, нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

За особисту мужність і героїзм, проявлені при захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, згідно рішення № 109/93 присвоєно звання «Почесний громадянин міста Кам’янця-Подільського».

Гордійчук Микола Миколайович «Гризун»

Дата та місце народження: 26 травня 1986 р., м. Рівне.

Дата та місце загибелі: 22 липня 2015 р. (помер від поранень).

Звання: Молодший сержант міліції.

Посада: Міліціонер.

Підрозділ: Батальйон патрульної служби міліції особливого призначення «Гарпун» ГУМВС України в Київській області.

Обставини загибелі: 22 липня 2015 р. повертаючись з бойового завдання, поблизу блокпосту «Шахта», між містами Авдіївкою та Ясинуватою (Донецька область) внаслідок підриву на «розтяжці» дістав численні осколкові поранення кінцівок і тулуба, помер під час евакуації до військового шпиталю Красноармійська. Разом з Миколою було поранено троє його побратимів, один із яких,молодший сержант міліції Є. Бірюков, помер о 03:15 23 липня у лікарні Дніпропетровська.

Сімейний стан: Залишилися батьки, брат, наречена (весілля із якою було заплановане на 23 серпня 2015 р.)

Нагороджений: Указом Президента України № 546/2015 від 15 вересня 2015 року, “за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Посмертно нагороджений відзнакою “За заслуги перед міською громадою”, а також однією з найпочесніших пластових відзнак – Залізним Пластовим Хрестом.

Брав активну участь у подіях Революції Гідності у складі 15-ї сотні Самооборони Майдану «Вільні люди». У грудні 2013 р. записав клип на власну пісню «Твоє
призначення має значення»
. У червні 2014 р. записав відеозвернення на підтримку земляків, які у складі батальйону територіальної оборони Хмельниччини вирушали на схід України. З квітня 2015 року проходив службу у БПСМОП «Гарпун».

Прощання з Миколою відбулося 25 липня у гарнізонному Будинку офіцерів, відспівували його у храмі святих Петра і Павла, де за місяць він збирався вінчатися…

Під час урочистостей з нагоди Дня незалежності України, що проходили у Кам’янці-Подільському, на головну площу Старого міста під пісню Nikа Своєрідного винесли портрети загиблих у АТО, а брат Миколи почитав його незакінчений вірш.

За особисту мужність і героїзм, проявлені при захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, згідно рішення № 109/93 присвоєно звання «Почесний громадянин міста Кам’янця-Подільського».

Народився у родині військовослужбовців. Навчався у Кам’янець-Подільській СЗОШ №7. Член НСОУ «Пласт» з 1993 року (належав до гуртка «Леви», з 1996 р. – до підготовчого табору ім. Устима Кармалюка), старший пластун. 2003 та 2004 рр. був учасником військово-патріотичного табору «Легіон».

Закінчив Кам’янець-Подільський Національний університет ім. Івана Огієнка за спеціальністю «Психологія». Учасник команди КВН «Наш Формат». Був відомим у Кам’янці-Подільському шоуменом і громадським активистом, ведучим молодіжної телепрограми «Шоу Кадрів», засновником і солістом групи «Своєрідне», а потім – групи «The DenDi» (під творчим псевдонимом «Nik Своєрідний»).

Наглюк Роман Миколайович

Дата та місце народження: 14 березня 1986 р., с. Ходорівці, Кам’янець-Подільський район, Хмельницька область.

Дата та місце загибелі: 4 серпня 2014 р., с. Волнухине, Лутугинський район, Луганська область.

Звання: Майор (посмертно).

Посада: Заступник командира роти з озброєння.

Підрозділ: 24-а окрема механізована бригада.

Обставини загибелі: Загинув 4 серпня 2014 р. на Луганщині під час нічного обстрілу з РСЗВ “Град”. Осколок від снаряду пробив БМП, в якому Роман знаходився без бронежилета, і влучив йому прямо в серце.

Сімейний стан: Залишилась мати, дружина та донька.

Місце поховання: с. Ходорівці, Кам’янець-Подільський район, Хмельницька область.

Нагороджений: Указом Президента України № 26/2015 від 22 січня 2015 року, “за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, високий професіоналізм, вірність війсковій присязі”, нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

За особисту мужність і героїзм, проявлені при захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, згідно рішення № 109/93 присвоєно звання «Почесний громадянин міста Кам’янця-Подільського».

Рішенням 27-ї сесії Кам’янець-Подільського району Хмельницької області від 11.09.2014 р. присвоєно звання почесний громадянин Кам’янець-Подільського району (посмертно).

Кухар Андрій Анатолійович

Дата та місце народження: 14 грудня 1987 р., с. Кугаївці, Чемеровецький район, Хмельницька область.

Дата та місце загибелі: 14 березня 2016 р., с. Покровське, Бахмутська міська рада, Донецька область.

Звання: Капітан.

Посада: Заступник командира батальйону з озброєння.

Підрозділ: 321-й окремий інженерний батальйон.

Обставини загибелі: Трагічно загинув 14 березня 2016 р. поблизу села Покровське (Бахмутський район) Донецької області.

Сімейний стан: Залишились дружина, донька та син.

Місце поховання: м. Кам’янець-Подільський, Хмельницька область.

Нагороджений: За особисту мужність і героїзм, проявлені при захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, згідно рішення № 109/93 присвоєно звання «Почесний громадянин міста Кам’янця-Подільського».

Доброшинський Ростислав Русланович «Добрий»

Дата та місце народження: 27 жовтня 1996 р., м. Кам’янець-Подільський, Хмельницька область.

Дата та місце загибелі: 1 серпня 2017 р., с. Новозванівка, Попаснянський район, Луганська область.

Звання: Старший солдат.

Посада: Командир бойової машини.

Підрозділ: 8-й окремий гірсько-піхотний батальйон (10-а окрема гірсько-штурмова бригада).

Обставини загибелі: Загинув 1 серпня 2017 р. близько 19:00, від смертельного кульового поранення внаслідок обстрілу снайпером опорного пункту біля с. Новозванівка (Попаснянський район).

Сімейний стан: Залишилась мати.

Місце поховання: м. Кам’янець-Подільський, Хмельницька область.

 

Спецпроект до Дня захисника України. Зустріч із Віктором Полюхом

Чіткі відповіді, впевненість… і сила, що відчувається навіть у погляді… Віктор Полюх – військовослужбовець Центру розмінування, який  дислокується в нашому місті..  12 жовтня, напередодні Дня захисника України, студенти нашого вишу мали змогу зустрітися із Віктором Вікторовичем, яка була організованою відділом навчально-виховної роботи і гуманітарної освіти.

– Я навчався на програміста. Але по-справжньому моє – це робота в Збройних силах України. За період військової служби брав участь у двох миротворчих місіях: у Косово (Республіка Сербія) та в Афганістані. Недавно повернувся зі Сходу України. Незабаром їхатиму туди знову. Як правило, військовослужбовець служить на фронті близько 6-8 місяців на рік. Один місяць відпустки, а решта часу військовий проводить або на навчаннях, або у відрядженнях.

Віктор акцентував увагу студентів на необхідності саморозвитку та вдосконалення своїх умінь та навичок.

– Вільно володію англійською мовою, без цього неможливо брати участь у міжнародних навчаннях. Усвідомлюючи важливість вільного володіння англійською мовою, я приділяв багато уваги її самостійному вивченню, особливо технічних термінів, які використовують військові.  Удосконалення володіння англійською мовою є необхідним у сучасних умовах, адже кожні три роки військовослужбовці проходять тестування для визначення рівня знань цієї мови (читання, говоріння, аудіювання).

Розповідь військовослужбовця зацікавила студентів, які давали нові й нові запитання, зокрема про особливості виконання військового обов’язку на час миротворчих місій, про настрій на фронті, сім’ю, волонтерів… Особливо цікавою була розповідь про тренування та допомогу спеціально навчених собак при розмінуванні територій на Сході України.

Торкалися й болісної теми – посттравматичний синдром, який часто з’являється в людей, котрі після бойових дій повертаються до мирного життя.

– Це дуже важко, але додає сил усвідомлення того, що ти захищаєш свою державу, свій народ, свою сім’ю.

Ця зустріч ще раз нагадала всім про буремні події на Сході України, стимулювала до того, щоб ми завжди пам’ятали й поважали тих людей, які обороняють свою землю від ворога, захищають свій народ, свою країну, родину.

Оксана Грушанська

КОЗАЦЬКОМУ РОДУ НЕМА ПЕРЕВОДУ! (ДО ДНЯ ЗАХИСНИКА УКРАЇНИ)

День захисника України – свято, що відзначається в Україні 14 жовтня у день святої Покрови Пресвятої Богородиці водночас з Днем Українського козацтва.

Свято встановлене 14 жовтня 2014 р. указом Президента України Петра Порошенка з метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності й територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг Українського народу, сприяння дальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві та на підтримку ініціативи громадськості.

З 2015 року є державним святом і неробочим днем.

Оскільки, це свято безпосередньо пов’язане з козацькою звитягою, пропонуємо Вашій увазі віртуальну виставку книг, присвячених славному війську Запорізькому, наявних у фондах бібліотеки університету.

1. Антонович В. Про козацькі часи на Україні / В. Антонович. – Київ : Дніпро, 1991. – 238 с.

Ця книга – захоплююча, яскрава розповідь про славетну історію Запорізької Січі – од витоків і до злочинного зруйнування її російським царатом.

Незвичайна історія створення книги. Професор Київського університету В. Б. Антонович  (1834 – 1908) потай від властей викладав студентам протягом 1985/86 навчального року історію козаччини. Зачаровані слухачі детально законспектували блискучі лекції історика, і згодом рукопис, відредагований О. Кониським, вийшов друком подалі від злого ока російської цензури – у Чернівцях (1897) та в Коломиї (1912)…

Наше видання є третім. У книзі вміщено портрети гетьманів України.

2. Апанович О. М. Збройні сили України першої половини XVIII с. / О. М. Апанович. – Київ : Наук. думка, 1969. – 223 с.

В монографії на основі архівних джерел дається характеристика збройних сил України в першій половині 18 століття, досліджуються комплектування, мобілізація, організація, озброєння та забезпечення українського козацького війська, сторожова та допоміжна служба на Україні. Окремо висвітлюється стан Запорізького війська у цей період.

Книга розрахована на істориків, студентів і широкі кола читачів.

3. Апанович О. Розповіді про запорізьких козаків / О. Апанович. – Київ : Дніпро, 1991. – 335 с.

У книжці відомого історика зібрано надзвичайно цікаві, як правило, маловідомі матеріали з історії запорізького лицарства, висвітлено тривалий час замовчувані трагічні та героїчні сторінки козацької січової епопеї, сказано гірку правду про політику Російської імперії супроти українського народу та української державності. Друкуються також вибрані козацькі пісні та думи.

4. Драгоманов М. Про українських козаків, татар та турків / М. Драгоманов. – Київ : Дніпро, 1991. – 43 с.

Ця раритетна праця видатного українського історика, філософа й публіциста вперше побачила світ у Києві напередодні тотальної заборони українства Емським указом 1876 року. Професор Київського, а потім Софійського університетів Михайло Драгоманов вважав за почесний громадянський обов’язок написати популярне дослідження з історії народу живою, рідною мовою.

  1. 5. Кащенко А. Оповідання про славне Військо Запорозьке низове : коротка історія Війська Запорозького з малюнками, картами й планами : оповідання / А. Кащенко. – Київ : Веселка, 1992. – 271 с.

Відомий письменник Адріан Кащенко, незаслужено вилучений з української літератури в роки правління командно-адміністративної системи, повертається до своїх читачів.

Зі сторінок його «Оповідань про славне Військо Запорозьке низове» постає славна історія Запорізької Січі. Автор правдиво відтворив життя запорозьких козаків, їхню боротьбу проти зовнішніх ворогів, за незалежність.

Читач довідається також про видатних козацьких ватажків – Дмитра Вишневецького (Байду), Івана Підкову, Івана Богуна, Богдана Хмельницького та багатьох інших.

6. Кривошея В. Генеалогія українського козацтва : нариси історії козацьких полків. – Київ : Стилос, 2002. – 396 с.

У книзі розглядається стан наукової розробки і джерельна база генеалогії українських козацьких родин. Наводяться короткі нариси різних історичних періодів існування Гетьманщини крізь призму генеалогії гетьманських та інших окремих родин, розкривається шлях козацької держави від виникнення до ліквідації.

Книга розрахована на науковців, викладачів історїї, студентів, широкий читацький загал.

  1. 7. Мицик Ю. А. Як козаки воювали : історичні розповіді про запорізьких козаків / Ю. А. Мицик, С. М. Плохій, І. С. Стороженко. – 2 ге вид. – Дніпропетровськ : Січ, 1991. – 302 с. : іл.

Чимало пам’ятних місць на Придніпров’ї пов’язано з козацтвом. Про життя, побут та військові походи козаків розповідає науково-популярний ілюстрований нарис (1-ше вид. – Дніпропетровськ : Промінь, 1990). У підготовці цього видання брало участь мале підприємство «Пам’ятки України».

Розраховане на широке коло читачів.

 

  1. Мицик Ю. А. Сполохи козацької звитяги : нариси / Ю. А. Мицик, В. С. Степанков, І. С. Стороженко. – Дніпропетровськ : Січ, 1991. – 206 с.

Історичні нариси про пам’ятні місця Хмельниччини, пов’язані з періодом Визвольної війни українського народу 1648 – 1654 рр. Розраховано на масового читача.

Ця книжка побачила світ завдяки меценатській допомозі директора Дніпропетровської обласної друкарні Миколи Гнатовича Стасюка та її головного інженера Миколи Антоновича Шамрая, щиро закоханих у рідну Хмельниччину, де й зараз проживають їх батьки.

Здійснено на замовлення президій правління Хмельницької обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури.

9. Сергійчук В. І. Іменем Війська Запорізького: Українське козацтво в міжнародних відносинах XVII століття / В. І. Сергійчук. – Київ : Україна, 1991. – 253 с.

Науково-популярна книга присвячена історії Війська Запорізького періоду XVI – середини XVII ст. Автор змальовує історичні обставини, що зумовлювали та супроводжували воєнні походи українських козаків на суші й на морі.

Для широкого кола читачів.

 

  1. Славутич Яр Місцями запорозькими : нариси та спогади / Яр Славутич. – 3-тє вид. – Едмонтон : Славута, 1985. – 64 с.

Третє книжкове видання Місцями запорозькими виходить у світ із додатками – спогади про голодомор 1932-33 років на запорізьких землях та інші нариси, що стосуються теми. Додано також травелог (подорожні записи) Козак та Амазонка, що з’явилися октемим виданням 1973 р., після вміщення в часописі Українські вісті (Едмонтон).

Згідно з давньою традицією, автор уживає лексичні форми – Запорожжя, запорозький, по-запорозькому – для історичних понять, а для сучасних – місто Запоріжжя, запоріжець, запорізький, по-запорізькому.

 

  1. Стефанюк С. Козацька педагогіка (деякі аспекти використання) / С. Стефанюк. – Харків : Крок, 2000. – 144 с.

Вміщено матеріали, які висвітлюють проблеми теорії та методики педагогічних досліджень, що реалізуються в галузі соціальної педагогіки.

Посібник адресовано студентам, викладачам середніх та вищих професійних закладів.

Шевчук В. Просвічений володар : Іван Мазепа як будівничий Козацької держави і як літературний герой / В. Шевчук. – Київ : Либідь, 2006. – 464 с.

В історичній розвідці перед читачем з’являється не просто легендарний гетьман Іван Мазепа, а далеко не пізнаний, утім найцікавіший, максимально наближений до реального, образ великого гетьмана. З’ясовується його роль у розбудові Козацької держави як державотворця і володаря ренесансного типу. Мазепа постає як меценат, будівничий церков і монастирів, натхненник і творець Високого барокко в українській культурі. Виписано також процес творення літературного образу Мазепи – героя української і європейської літератури. Авторський виклад документовано історичними джерелами.

Для істориків, літературознавців, викладачів, студентів, широкого читацького загалу.

 

  1. Яворницький Д. І. Історія запорозьких козаків : в 3-х томах. Т. 1. / Д. І. Яворницький. – Київ : Наук. думка, 1990. – 586 с.

Тритомна «Історія запорозьких козаків» видатного історика, етнографа і фольклориста, археолога, письменника, лексикографа Д. І. Яворницького, надрукована в 1982-1897 рр., є важливим джерелом для вивчення історії українського козацтва.

В першому томі висвітлюються питання соціально-економічної історії, суспільного устрою, життя та побуту запорозького козацтва, описані території та кордони, природні умови Запорозької Січі.

Для істориків, етнографів, викладачів та студентів, широкого кола читачів.

14. Яворницький Д. І. Історія запорозьких козаків : в 3-х томах. Т. 2 / Д. І. Яворницький. – Київ : Наук. думка, 1990. – 558 с.

У томі висвітлюється історія запорозького козацтва від його виникнення в кінці XV  ст. до 1686 р. Описуються походження козаків, їхня боротьба проти грабіжницьких навал на Україну орд кримських та турецьких феодалів, сухопутні походи запорожців у Крим та морські – в Туреччину.

Для науковців, викладачів та студентів, краєзнавців, широкого кола читачів.

  1. Яворницький Д. І. Історія запорозьких козаків : в 3-х томах. Т. 3. /  Д. І. Яворницький. – Київ : Наук. думка, 1993. – 557 с.

Третій том охоплює складний і драматичний період в історії Запорізької Січі (1686-1734). В ньому висвітлюється участь запорожців у російсько-турецькій війні та у народній війні на Україні проти вторгнення шведської армії. Розповідається про перехід частини запорожців на бік Карла ХІІ, розгром російським військом Запорозької Січі, життя і побут запорожців в Олешківській, Чортомлицькій і Кам’янській Січах тощо.

Для науковців, викладачів та студентів, краєзнавців, широкого кола читачів.

Ситник Л. В., зав. сектором центрального абонементу

Зоська Вєрас – «незвичайна пташка з білоруських лісів»

11 жовтня, студенти та викладачі К-ПНУ ім. І. Огієнка, а також гості університету мали чудову можливість зустрітися з великим письменницьким десантом із нагоди обговорення постаті Зоськи Вєрас, білоруської поетеси, письменниці, редакторки та громадської діячки. На запрошення завідувача кафедри української літератури та компаративістики Олега Анатолійовича Рарицького до нас завітали: директор обласного художнього музею Василь Горбатюк, голова обласної спілки письменників Петро Маліш, директор історико-культурного заповідника «Меджибіж» Олег Погорілець, а також відомий білоруський поет Міхась Скобла.

Зоська Вєрас (справжнє ім’я Людвіка – Софія Сівіцька), народилася в Меджибожі 30 вересня 1882 року в освіченій та інтелігентній сім’ї. «Незвичайна пташка з білоруських лісів», як назвав Зоську Вєрас Василь Горбатюк, прожила довге й цікаве життя. Померши на сотому його році, вона залишила нащадкам величезну поетичну, епістолярну та мемуарну спадщину, а також наукові роботи з ботаніки. Ще замолоду поетеса публікувала свої, як вона казала, «творики» в журналах, потім займалася редакторською діяльністю, також видрукувала «Білорусько-польсько-російсько-латинський ботанічний словник» та книгу «Історія вживання лікарських трав».

Власне, діяльність письменниці як ботаніка пов’язана з тим, що після закінчення гімназії вона поїхала до Варшави навчатися на курсах бджільництва, садівництва та городництва. Відомий білоруський письменник Володимир Короткевич називав Зоську Вєрас «наш ботанічний бог» через те, що вона кожну рослинку й травинку вміла розпізнати і назвати. Письменниця, котра останні десятиліття свого життя оселилася в хатці-мазанці посеред лісу, облаштувала на своїй присадибній ділянці великий сад з екзотичними рослинами. У своїй «лісній хатинці», як висловився Міхась Скобла, вона писала багато листів, які можна назвати епістолярним літописом білоруської історії, – це 6000 сторінок рукописного тексту, а також готувала «Енциклопедію лікарських рослин», що налічувала близько 1000 сторінок рукописного тексту.

Міхась Скобла, котрий досліджував життя і творчість Зоськи Вєрас, порівнював її творіння з глибоким колодязем, який чим глибше копаєш, тим у ньому смачніша вода.

Запрошені письменники та дослідники розкривали перед аудиторією різні аспекти життя та творчості Зоськи Вєрас. Слухачів найбільше зворушила розповідь Міхася Скобли, який дуже просто й щиро говорив білоруською, говорив про життя і творчість Зоськи Вєрас, про сучасні проблеми українців і білорусів. Крім того Міхась Скобла також читав вірші українських поетів у власних перекладах, цитував Ліну Костенко та Василя Симоненка.

Куверіна Анжела, директор студентського клубу

Оголошення! Зустріч з учасником АТО